Більше розмовляйте.
Спілкування – це основа довіри у відносинах із дитиною. Обговорюйте з дитиною мультфільми, книги, цікавтеся, як пройшов її день, чи немає проблем у дитсадку/школі, запитуйте, чим цікавиться. У відповідь ділиться своїми почуттями та переживаннями, запитуйте у дитини поради – це допоможе їй відчути себе дорослою людиною, з чиєю думкою рахуються і до кого прислухаються. Ваші розмови не повинні зводитися тільки до якихось повчань, зауважень та настанов. Спілкуйтеся на різні теми, вирішуйте разом конфлікти шляхом спокійних і відкритих розмов.
Будьте зацікавленими.
У відносинах з дитиною важлива участь обох сторін – батьків та дитини. Показуйте дитині, що все, що відбувається з нею, вам справді цікаво та важливо. Прагніть розібратися в речах, які їй подобаються, підтримуйте розмову, ставте запитання, уточнюйте дрібниці та деталі, хваліть дитину за її досягнення та заохочуйте хобі. Нехай малюк бачить, що батькам не байдуже його життя і вони завжди прийдуть йому на допомогу, дадуть слушну пораду.
Слухайте та чуйте.
Малюк росте і в нього все виразніше проявляється потреба вибудовувати монологи, обговорювати цікаві для нього теми і розмірковувати вголос. Іноді постійні дитячі розмови набридають батькам, дратують їх, і вони слухають дитину неуважно або навіть просять не чіплятися до них з дрібницями. Так і руйнуються ваші стосунки з дитиною. Зрозумійте, що дитині так само, як і дорослому, потрібно висловлюватися, бути почутою і зрозумілою. Важливо не перебивати малюка своїми зауваженнями та настановами, аргументуючи тим, що ви старші та краще знаєте, як треба.
Не перестарайтеся з критикою.
Потрібно розуміти, що у дітей невеликий життєвий досвід, і вони постійно вчаться робити щось нове. Кожна дитина індивідуальна, і батьки не повинні надмірно критикувати малюка, порівнювати його з іншими. Це може серйозно підірвати самооцінку дитини та її довіру до вас. Адже насамперед малюк хоче почути від батьків слова підтримки та втіхи, а не жарти, сарказм та постійну критику.
Забезпечте малюку особистий простір.
Для дитини дуже важливо мати свою окрему кімнату, особисті речі, простір, в який ніхто не вторгнеться. Поважайте особисті межі своєї дитини і показуйте це: стукайте при вході в кімнату, не вривайтеся у ванну без дозволу, не читайте листування дитини в телефоні або записи в особистому щоденнику, давайте їй час побути наодинці з собою та своїми думками, не порпайтеся у неї в речах. Найчастіше батьки занадто переживають за малюка і нетактовно вторгаються в його особистий простір, а це губить довіру дитини і псує стосунки в сім'ї: з'являються сварки, непорозуміння та образи.
Приймайте свої помилки та просіть вибачення.
Навіть найдосвідченіші батьки іноді роблять помилки, піддавшись емоційному пориву. І в цьому немає нічого страшного, головне – вчасно вибачитись і не продовжувати конфлікт, накопичуючи образи. Спокійно поговоріть із дитиною, вибачтеся, визнайте свою неправоту та пообіцяйте більше такого не допускати.
Не обманюйте.
Діти – дуже проникливі створіння, здатні підсвідомо відчувати брехню та каверзу. І, звичайно, якщо батьки обманюють дитину, щоб вона заспокоїлася і не чіплялася з зайвими питаннями, довіра у відносинах буде підірвана.
Виявляйте співчуття.
Моральна підтримка дуже потрібна дітям. Дитині властиво сприймати все близько до серця. Тому допомагайте діткам впоратися з негативними емоціями та негативним досвідом: втішайте їх, розповідайте про свої невдачі, підбадьорюйте та вселяйте віру в себе.
