Критика окремих аспектів позитивного підходу у вихованні почала з’являтися порівняно недавно — в останні два десятиліття. Основні зауваження стосуються такого:
- Психологи почали вказувати на ризики виховання у дітей завищених очікувань та відчуття особливості, що може породжувати егоїзм та інфантильність.
- На думку критиків надмірне позитивне підкріплення не готує дітей до реальних труднощів життя, яке їх чекає після дорослішання.
- Уникнення критики та покарань може призводити до імпульсивності та порушень дисципліни у дітей.
- Небезпека ігнорування негативних емоцій дитини та нав’язування «токсичного позитиву».
Найбільш показовим прикладом негативних наслідків певних крайнощів у позитивному вихованні є так звані «руйнівні діти» (precious snowflakes, в академічних колах частіше використовують нейтральні терміни на кшталт «гіпертрофоване почуття власної винятковості», «інфантильність» тощо).
Деякі риси «руйнівних дітей»:
- відсутність почуття відповідальності;
- невміння справлятися з труднощами;
- переконання, що світ має задовольняти їхні потреби;
- образливість на зауваження і критику;
- інфантильність, незрілість;
- відсутність самодисципліни.
Проте більшість експертів все ще вважають позитивне виховання ефективним за умови збалансованого та гнучкого застосування.
Позитивне мислення в цілому має потужний позитивний вплив. Проте інколи надмірний акцент на позитиві може призводити до певних негативних наслідків:
- Ігнорування реальних проблем. Намагання бачити лише позитивне може перешкоджати об’єктивному аналізу ситуації та пошуку оптимальних рішень.
- Нереалістичні очікування. Перебільшені сподівання щодо позитивних результатів можуть призводити до розчарувань.
- Відчуття провини за негативні емоції. Прагнення постійно бути в гарному настрої може спричиняти докори сумління через природні прояви смутку, гніву тощо.
- Тиск і виснаження. Намагання за будь-яку ціну підтримувати позитив інколи вимагає занадто великих зусиль.
- Самозвинувачення за невдачі. Якщо людина вважає, що позитивне мислення гарантує успіх, то невдачі можуть сприйматися як особиста вина.
Це — яскравий приклад того, як гіпертрофоване позитивне підкріплення може завдати шкоди. Важливо знайти баланс між заохоченнями, дисципліною та реалістичними очікуваннями від дитини, сприймати і негативні емоції як нормальний прояв.
Позитивне мислення — це потужний інструмент виховання, який значною мірою визначає успішність і щастя дитини в майбутньому. Ключове значення має розумне і виважене застосування позитивних методик.
