У трудовому законодавстві України не визначено поняття трудової дисципліни, тому на практиці користуються визначеннями з наукової літератури.
Так, М. Пасічник у науковій статті «Порушення трудової дисципліни. Дисциплінарні стягнення» трудову дисципліну визначає як сукупність встановлених для компанії певних правил, що регулюють відповідний порядок роботи та є обов'язковими для всі працівників. Дотримання цих правил забезпечує належне виконання трудових обов'язків, визначених трудовим договором, а згодом – нормальну діяльність підприємства.
Відповідно до ст. 140 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченнями за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які недобросовісно виконують трудові обов'язки. До окремих несумлінних працівників застосовуються необхідні заходи дисциплінарного та суспільного впливу.
Таким чином, українське трудове законодавство визначає три методи забезпечення трудової дисципліни:
а) переконання та виховання;
б) заохочення;
в) покарання.
Головна мета методу переконання – домогтися сумлінного виконання норм трудового права та добровільного, без примусу, їх виконання. Цього досягають за допомогою виховної роботи, а також – застосувуючи нематеріальні та матеріальні засоби заохочення.
До заходів заохочення належать: винесення подяки, нагородження почесною грамотою, нагрудними знаками, орденами, медалями, присвоєння почесного звання. Тим працівникам, які успішно та сумлінно виконують свої трудові обов'язки, можуть бути надані різні пільги у сфері соціально-культурного та житлово-побутового обслуговування (путівка до санаторію, покращення житлових умов тощо) та переваги при просуванні по роботі (ст. 145 КЗпП України). Усі заходи заохочення, що застосовуються керівником, за погодженням із профкомом, оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці та заносяться до трудової книжки працівника (ст. 144 КЗпП України).
Поряд з особами, які успішно та сумлінно виконують свої трудові обов'язки, є працівники, які порушують дисципліну праці. До таких працівників, згідно з українським законодавством про працю, застосовуються заходи дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків.
Дисциплінарна відповідальність виражається як застосовування до працівника дисциплінарних стягнень відповідно до вчинення дисциплінарного вчинку – соціального, шкідливого, протиправного, спрямованого на порушення трудової дисципліни.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований лише один із таких заходів стягнення: догана чи звільнення. У трудовому праві України звільнення з роботи – найсуворіший вид дисциплінарного стягнення.
Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (наприклад, попередження про неповну службову відповідність, затримку до 1 року присвоєння чергового рангу або призначення на вищу посаду).
В Україні дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право приймати на роботу (обрання, затвердження та призначення на посаду) цього працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до статутів, положень та інших актів законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищими органами (ст. 147 КЗпП України).
Згідно з українським трудовим законодавством, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення та не може бути накладене після закінчення 6 місяців з дня вчинення провини.
Відповідно до законодавства, перед застосуванням дисциплінарного стягнення керівник або уповноважений ним орган повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.
Відповідно до трудового законодавства України, за кожне порушення трудової дисципліни передбачене лише одне дисциплінарне стягнення. Але притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості його відповідальності щодо інших видів юридичної відповідальності: кримінальної, адміністративної, матеріальної (ч. 3 ст. 130 КЗпП України).
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненої провини та заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено провину, та роботу, попередньо виконану працівником (ст. 149 КЗпП України).
В Україні стягнення оголошується у наказі (розпорядженні) та повідомляється працівнику під розписку.
Відповідно до трудового законодавства працівник в Україні вважається таким, що зазнав дисциплінарного стягнення протягом року з дня оголошення йому наказу про покарання, після закінчення року стягнення знімається, якщо працівник не вчинив нової дисциплінарної провини. Якщо працівник після застосованого щодо нього дисциплінарного стягнення сумлінною працею зарекомендував себе з позитивного боку, це стягнення може бути знято до закінчення річного строку. Протягом терміну дії дисциплінарного стягнення заохочення щодо працівника не застосовуються (ст. 151 КЗпП України).
