Конфлікти — це значна частина взаємодії між людьми, як в особистих, так і професійних стосунках.
Те, як ми реагуємо на розбіжності у поглядах з іншими, має величезний вплив на якість стосунків, розвиток організацій та загальний добробут.
П'ять стилів управління конфліктами
У 1974 році Кеннет Томас і Ральф Кілман розробили найвідомішу модель, в якій п'ять основних стилів вирішення конфліктів ґрунтуються на двох важливих чинниках: задоволенні власних інтересів і врахуванні інтересів іншої сторони.
- Конкуренція.
Конкурентний стиль вирішення конфліктів використовується у випадку, коли одна сторона намагається досягти своїх цілей за будь-яку ціну, часто на шкоду інтересам іншої сторони. Це підхід «перемога-програш», який може бути ефективним у критичних ситуаціях, де потрібні швидкі та жорсткі рішення, але часто він може призводити до підвищення рівня напруженості між сторонами.
Особливості підходу:
- Висока наполегливість і низька співпраця.
- Орієнтація на власні інтереси.
- Ефективний в кризових ситуаціях.
- Може погіршувати відносини.
- Відступ.
Уникнення передбачає втечу від конфлікту, тобто ігнорування або відкладання його вирішення на невизначений час. Цей стиль може бути ефективним у ситуаціях, коли конфлікт не має великого значення або сторони не готові до його розв'язання. Однак, постійне уникнення конфліктів може призводити до накопичення невдоволення і загострення стосунків.
Особливості підходу:
- Низька наполегливість і низька співпраця.
- Відкладання або ігнорування конфлікту.
- Може бути корисним при незначних проблемах.
- Не вирішує конфлікт довгостроково.
- Компроміс.
Компромісний підхід передбачає взаємні поступки з обох сторін. Кожна сторона віддає чогось трохи та отримує щось трохи. Компроміс корисний у ситуаціях, коли час є обмеженим, або коли важливо досягти швидкого рішення, але він може залишати деяке незадоволення, оскільки повного задоволення своїх потреб не досягла жодна зі сторін.
Особливості підходу:
- Середній рівень наполегливості та співпраці.
- Часткове задоволення інтересів обох сторін.
- Швидке досягнення тимчасових рішень.
- Може не вирішувати глибинні проблеми.
- Пристосування.
Цей стиль полягає в тому, що одна сторона жертвує своїми інтересами заради іншої. Пристосування може бути корисним, коли стосунки є важливішими за сам конфлікт або коли питання не є критичним для однієї зі сторін. Проте постійне використання цього стилю може призводити до почуття пригнічення та розчарування. Є ризик, що потреби людини, яка поступається, будуть непоміченими.
Особливості підходу:
- Низька наполегливість і висока співпраця.
- Поступки інтересам іншої сторони.
- Зберігає відносини.
- Може призвести до накопичення невдоволення.
- Співпраця.
Цей стиль передбачає пошук рішення, яке максимально задовольнить обидві сторони. Співпраця є підходом «перемога-перемога», де сторони працюють разом над розв'язанням конфлікту. Хоча знаходження рішення може бути тривалий час і цей підхід вимагає більше креативності, він сприяє розвитку довіри та міцних відносин.
Особливості підходу:
- Висока наполегливість і висока співпраця.
- Пошук взаємовигідних рішень.
- Потребує часу та зусиль.
- Найбільш ефективний для довгострокових відносин.
Ефективність кожного стилю управління конфліктом залежить від контексту. У критичних ситуаціях, коли потрібно швидко приймати рішення, конкуренція може бути доречною, тоді як співпраця краще працює у довготривалих проєктах, де важливо побудувати довіру. Уникнення може бути корисним для тимчасового зниження напруги, але якщо застосовувати його постійно, це може призвести до негативних наслідків. Компроміс може працювати у випадках, коли часу обмаль або конфлікт не є критично важливим. Пристосування корисне, коли збереження стосунків важливіше за сам конфлікт.
Важливо пам'ятати, що не існує «найкращого» стилю вирішення конфліктів, важлива правильна оцінка ситуації та рішення саме у конкретному випадку.
