ХІ Міжнародний конгрес зі спеціальної педагогіки: виклики в освіті

Олег Чебаненко, Голова громадської організації «Громадський Рух «Соціальна єдність», присвятив свій виступ критичному питанню: чому, незважаючи на широко оголошену реформу безбар'єрності, навчання жестомовних дітей залишається серйозним викликом для системи освіти України.

Image

Відкрити сурдопереклад 23-24 жовтня 2025 року на базі Національної академії педагогічних наук України відбувся ХІ Міжнародний конгрес зі спеціальної педагогіки і психології «Освіта без бар'єрів: євроінтеграційні виміри».

З промовою виступив Голова громадської організації «Громадський Рух «Соціальна єдність», Олег Чебаненко. Виступ був присвячений темі безбар’єрності для дітей з порушенням слуху, а саме – чому сьогодні, попри широко комуніковану реформу безбар'єрності, освіта жестомовних дітей – це виклик.

Як представник громадського сектору Олег Чебаненко підкреслив розрив між декларованими цілями державної політики та реальною ситуацією, з якою щодня стикаються родини дітей із порушеннями слуху.

Ключові проблеми, висвітлені у виступі

1. Системні прогалини законодавства.

Було привернуто увагу на застарілість нормативної бази. Зокрема, наведено конкретний випадок з практики правосуддя: водій із порушенням слуху, потрапивши в ДТП, не отримав саме від держави доступу до перекладача жестової мови ні на місці події, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду (до ГО «Громадський рух «Соціальна єдність» глухий водій звернувся сам, і Організація залучила перекладача). На жаль, права глухого водія так і не вдалось захистити.

Голова Організації наголосив, що в законодавстві про освіту взагалі відсутні нормативні вимоги щодо інформаційної безбар'єрності для дітей із порушеннями слуху, що становить основу проблеми.

2. Непослідовність реформ.

Приклад із системою МВС: люди з порушеннями слуху можуть проходити навчання для отримання водійських прав частково адаптованою програмою, проте під час складання іспиту матеріали залишаються неадаптованими жестовою мовою, що створює непереборні бар'єри.

Щодо освітньої галузі, Олег Чебаненко критично відзначив, що Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на 2023-2030 роки не містить жодних конкретних положень про впровадження жестової двомовності в освіту дітей із порушеннями слуху.

3. Формальність виконання законодавчих норм.

Особливо гостро постає ситуація з постановою Кабміну №410, яка з 2019 року регулює доступ до перекладачів жестової мови у разі надання медичних послуг. Громадська організація фіксує численні випадки укладання фіктивних договорів, які на практиці не забезпечують реального доступу до перекладацьких послуг.

Аналогічна ситуація спостерігається в школах: «Дитина фізично присутня в школі, але реально не інтегрована в освітні процеси», – констатував спікер.

4. Низький рівень культури безбар'єрності в суспільстві.

Представник організації наголосив на тривалій ізоляції жестомовних людей, що призвела до несправедливої сегрегації. Відсутність досвіду взаємодії між жестомовними дітьми та їхніми однолітками без порушень слуху поглиблює нерозуміння базових потреб спільноти глухих.

Серед інших проблем виокремлено:

  • Повне ігнорування проблеми дефіциту підготовлених кадрів з боку Міністерства освіти і науки.
  • Недостатнє технічне забезпечення навчальних закладів.
  • Низьку престижність професії перекладача жестової мови.
  • Штучні перешкоди інших організацій.
  • Відсутність державного замовлення на підготовку перекладачів та фахівців у цій сфері.

Рекомендації

Олег Чебаненко озвучив конкретні кроки для вирішення проблем, які вже склались:

  1. Визнання української жестової мови повноцінною мовою освіти як фундаменту для навчання жестомовних дітей.
  2. Професійна підготовка спеціалістів: підвищення рівня освіти перекладачів до магістратури.
  3. Системне навчання фахівців володінню жестовою мовою.
  4. Ресурсне забезпечення для навчання жестомовних дітей: надання закладам освіти необхідної техніки, адаптованих матеріалів та цифрових рішень.
  5. Зміна розуміння інклюзії: перехід від формальності, до створення реального середовища, де дитину не просто приймають до класу, а де вона може реально навчатися.

Висновок

Завершуючи доповідь, Голова громадської організації «Громадський Рух «Соціальна єдність» наголосив: «Освіта дітей – це лакмусовий папірець реформи безбар'єрності в країні. Якщо держава не врахує їхні мовні та культурні потреби, то вся реформа залишиться декларацією».