Критичне мислення – це єдина властивість, що відрізняє людину від тварин. Всі інші атрибути «вищого інтелекту» властиві багатьом видам тварин: вони користуються знаряддями, у них є примітивні мови, часто з великою кількістю структурних елементів (звуків, жестів, міміки, запахів), деякі пізнають себе в дзеркалі або користуються ним для пошуку предметів. Однак критично ставитися до дійсності вони, мабуть, не можуть. Нездатна це робити, втім, і значна частина людства.
Некритичні люди
На жаль, але невмінням мислити критично (частково або навіть повністю) сьогодні відрізняються навіть люди грамотні й освічені. А вже про матеріальну і професійну успішність тут і говорити нічого: суспільство і влада багатоімущі заохочують «слухняних», лояльних і довірливих індивідів. Недарма відмова від власної думки і загравання перед начальством – неодмінний атрибут сучасної корпоративної культури. Люди, які висловлюють власну думку, ризикують позбутися всіх «благ цивілізації».
Звичайно, якби все було так однозначно, людський рід був би знищений років п'ятдесят тому. Чимало наших сучасників усвідомлюють, що отримуючи матеріальні блага в обмін на відмову від самореалізації, вони втрачають сенс життя як такого і стають безсловесними споживачами товару. Одні з них, недовго думаючи, накладають на себе руки (напевно, багато хто чув про самогубства багатих і успішних людей, серед яких є і знаменитості). А інші, подумавши трохи довше, приймають рішення жити і боротися. І домагаються справжнього успіху – розвивають критичне ставлення до дійсності, не стаючи вигнанцями або маргіналами. Такі люди і рухають людство вперед, роблять нові відкриття і винаходи, навіть здобувають широке визнання і авторитет.
Що таке критичне мислення
Всі знайомі з виразами «нищівна критика», «розкритикувати», «критичне становище», «криза». Відповідно до цього «критичне мислення» багатьма сприймається як постійна недовіра до всього, скепсис, осуд. Це невірне судження. Звичайно, недовіра і скепсис – невід'ємні елементи критичного мислення, проте його суть не в цьому. Таке мислення грунтується на обдуманих, перевірених рішеннях, підкріплених надійними доказами, бажано – речовими; за логікою, послідовних судженнях і контролі своїх почуттів та емоцій.
Людина, що критично мислить, не схильна сліпо виконувати накази і доручення, не піддається навіюванню і зовнішньому впливу. Таку людину складно обдурити і обхитрити, а також вивести з-під контролю. Вона нічого не приймає на віру і в своїх діях керується особистими переконаннями, самостійно отриманими і обробленими даними. Тому для неї не властиво приймати необачні та необдумані рішення.
Критика самого себе
Невід'ємна частина критичного мислення – самокритика. Така людина здатна усвідомлювати свої реальні можливості, розуміти і виправляти зроблені помилки. Відсутність критики до себе характерно, зокрема, для психічно хворих: так, шизофреніки не взмозі відрізнити галюцинації і маревні думки від свого реального стану. «Повітряні замки», авантюризм, патологічне фантазування – це теж симптоми хворобливої некритичної до себе людини.
Як навчитися критично мислити
Критичне мислення, здавалося б, процес нескладний і навіть примітивний: є однозначні «правда» і «брехня», визначення яких буде результатом міркування; є початкові посилання, наслідки і перевірка наслідків; обробка цих суджень заснована на елементарній логіці. В цьому відношенні критичне мислення нагадує машинну логіку. Однак ми стикаємося з тим, що критичне мислення для безлічі людей перетворюється на таку собі майстерність, і навіть здатні до нього нерідко заплутуються в своїх висновках. Ймовірно, це пов'язано з труднощами «дорослого життя»: думати, міркувати і відшуковувати істину доводиться самостійно, до чого не всі готові. Багато хто віддає перевагу долі великих дітей – цілком спираються на установки, задані різноманітними «опікунами»: політичними і релігійними лідерами, батьками і просто старшими, авторитетами і «паханами», традиціями, канонами. Тому що так простіше.
Кращий спосіб привчити себе до критичного мислення полягає в тому, щоб дотримуватися простої схеми. Вирішення проблеми складається з п'яти етапів – підготовки, знайомства із завданням, розробки рішень, вибору остаточного рішення і оцінки результату вибору. З цією схемою знайомі всі, хто здобував вищу освіту або займався дослідницькою діяльністю, – адже вона є нормативом для написання курсових, дипломних робіт, дисертацій та інших подібних документів. Структурований план дозволяє поетапно і обдумано вирішити будь-яке складне питання.
Позбавитися від страху. Нерідко критично оцінити ситуацію заважає страх перед «вищими силами» різного порядку:
- в релігійних суспільствах проявляється страх критично поставитися до «божого промислу», а значить, і до подій і своєї поведінки в них;
- в тоталітарних державах громадяни бояться навіть подумати про те, що члени уряду можуть помилятися;
- в країнах зі східною системою управління (Японія, Південна Корея) підлеглі бояться критикувати начальство, його розпорядження і свої дії в їх світлі.
Навіть якщо політична ситуація змінюється, страх залишається на підсвідомому рівні, і людина продовжує ставитися до навколишнього світу і до себе некритично. Подолання цих ірраціональних страхів допоможе, так би мовити, налаштуватися на «критичний лад».
