Позитивне виховання як підхід ґрунтується на низці теорій та концепцій, що формувалися протягом ХХ століття. Їх основу складають ідеї та наукові дослідження, що доводять ефективність любові, підтримки та заохочення у розвитку дитини.
Ось основні джерела позитивного виховання:
- Гуманістична психологія (Карл Роджерс, Абрахам Маслоу), яка ставить в центр людину, її потреби та позитивну мотивацію до самоактуалізації (прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей).
- Теорія прив’язаності (засновник Джон Боулбі), що підкреслює важливість надійного зв’язку між дитиною та батьками.
- Концепція безумовної батьківської любові, сформульована австрійським педагогом Альфредом Адлером.
- Концепція емоційного інтелекту (Даніел Гоулман), що підкреслює важливість розуміння і врахування емоцій дитини.
- Підходи позитивної психології, спрямовані на розкриття людського потенціалу (Мартін Селігман, Керол Ріфф та інші).
Переходимо до основних «плюсів» позитивного виховання:
- Формує почуття впевненості та віри в себе. Коли батьки вірять в здібності і можливості дитини, вона переймає цю впевненість.
- Сприяє кращому емоційному стану. Позитивне мислення допомагає дитині почуватися щасливою, любленою, захищеною. Це зміцнює її емоційне здоров’я.
- Розвиває оптимізм. Бачення можливостей, а не перешкод допомагає дитині ставитися до життя і до себе з оптимізмом.
- Стимулює креативність та уяву. Коли дитина не боїться помилок і критики, вона стає більш відкритою до творчості та експериментів.
- Сприяє мотивації та цілеспрямованості. Позитивний погляд допомагає дитині бачити сенс в навчанні, розвитку своїх талантів, прагненні до мети.
- Допомагає будувати здорові стосунки. Почуття власної гідності та позитивне сприйняття інших людей сприяють формуванню здорових стосунків.
В наступній статті ми розповімо про інший погляд на позитивне мислення.
