Сексуальне насильство як зброя війни

Сексуальне насильство пов'язане з конфліктами (СНПК) є системним та жахливим злочином, який використовується як зброя війни для залякування, приниження та контролю мирного населення.

Image
Відкрити сурдопереклад СНПК включає зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусовий аборт, стерилізацію та інші форми сексуального насильства, скоєні проти жінок, чоловіків, дівчаток та хлопчиків.

Сьогодні можна додати ще такі форми СНПК: примусове роздягання, імітацію статевого акту, примус до спостереження сексуального насильства, пошкодження статевих органів, застосування струму до геніталій, домагання. 

В історичному контексті захист жінок, батьків, загалом родин розглядався як частина чоловічої гордості. Таким чином, коли воїни-завойовники вчиняли зґвалтування, це не лише завдавало фізичної шкоди постраждалим, але й руйнувало почуття влади та власності переможеної сторони. Це було способом принизити ворога, підірвати його моральний дух, відчуття контролю і продемонструвати свою домінантність.

Відомі випадки сексуального насильства:

- Монгольська імперія: Правитель Чингісхан побудував одну з найбільших імперій в історії не лише військовими навиками, але він використовував масові зґвалтування для зміцнення своєї влади.

- м. Нанкін (1938): 200 000 китайських жінок були зґвалтовані японськими військами.

- Друга світова війна: Тоді були масові зґвалтування німецьких жінок радянськими солдатами, кількість постраждалих оцінюється від десятків тисяч до двох мільйонів. Сьогодні це вважається як «найбільший феномен масових зґвалтувань в історії».

- У 1971 році від 200 000 до 400 000 бангладешських жінок були зґвалтовані пакистанськими солдатами регулярної армії.

- Війна в Афганістані: Радянські війська масово викрадали та ґвалтували місцевих жінок.

- м. Кабул (1980): Поблизу радянських гарнізонів, радянські солдати викрадали молодих жінок, щоб зґвалтувати. У багатьох афганських родинах та громадах існують культурні упередження навколо сексуального насильства. Якщо жінкам вдавалося вижити після зґвалтування, їхні родини вважали жінок винними у тому, що з ними сталося і що накликали на сім’ю безчестя. Члени родини вбивають жінку, щоб відновити «честь» родини. Інші форми покарання можуть включати вигнання, фізичне насильство або інші способи соціального виключення.

- Війна в Боснії (1991-1995): Зґвалтовано до 55 тис. жінок і дітей.

Сексуальне насильство у сучасних конфліктах.

- Збройні конфлікти у різних частинах Африки та на Балканах: Сексуальне насильство використовувалося як зброя для залякування та вигнання місцевого населення.

- Афганістан (2015): Таліби брали участь у масових вбивствах та групових зґвалтуваннях афганських цивільних.

- Ірак (2014): Бойовики Ісламської держави викрали 5000-7000 єзидських жінок як сексуальних рабинь.

- Російсько-український конфлікт: Російські сили застосовували сексуальне насильство як засіб залякування та катувань під час вторгнення в Україну, зокрема після повномасштабного вторгнення 2022 року. Офісом Генпрокурора України зафіксовано 231 випадок сексуального насильства під час воєнного конфлікту, включаючи 149 випадків проти жінок, 82 – проти чоловіків та 13 – проти неповнолітніх. Найменшій постраждалій дитині було лише 4 роки, а найстаршій постраждалій – 82. Ці цифри, ймовірно, значно занижені через страх, травму та упереджене ставлення, з якими стикаються постраждалі. 

Допомога постраждалим

Модель комплексної допомоги постраждалим.

Доктор Деніс Муквеге, хірург-гінеколог та захисник прав жінок, заснував лікарню Панзі в Конго, яка стала центром надання медичної допомоги постраждалим від сексуального насильства. Метою заснування цієї лікарні стало забезпечення виживання жінок та їхніх дітей під час пологів, навіть із серйозними пошкодженнями статевих органів.

Станом на травень 2022 тут допомогли більше 74 тис. постраждалій особі, з яких майже 38 % були неповнолітні.

Фонд доктора Деніса Муквеге поширює модель комплексної (всебічної, цілісної) допомоги, яка включає медичну, психологічну, соціальну підтримку. Постраждалим також надається правова (юридична) допомога.

 

Фонд також ініціював глобальний рух SEMA, що об’єднує людей, які постраждали від сексуального насильства. Відділення фонду є у 26 країнах, зокрема в Україні, де допомагають не лише жінкам, але працюють також із чоловіками-постраждалими.